Я НIКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
I В ДОЛИНI ВИСОКОГО СМУТКУ
Я НАВIКИ ЗАЛИШУСЬ ОДИН,
НЕ ЗНАЙШОВШИ У НIМ ПОРЯТУНКУ.

Я НIКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
ХОЧ ЗГАДАЮ НЕ РАЗ ВАШI ОЧI,
I ТРЕМТIННЯ СЛЬОЗИ НА ЩОЦI,
I ВУСТА ТII НIЖНО-ДIВОЧI...

Я НIКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
I У ТОМУ МIЙ СУМ НЕЗБАГНЕННИЙ,
ЩО ЗУСТРIНУВШИ СОТНI ОБЛИЧ,
НЕ ЗУСТРIНУ ОЧЕЙ Я ЗЕЛЕНИХ.

Я НIКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
НЕ ПРИТИСНУ ТЕНДIТНІЇ ПЛЕЧI,
ЛИШ У ПАМ'ЯТI БУДЕ ЗАВЖДИ
ТОЙ РОЖЕВИЙ ЗГАСАЮЧИЙ ВЕЧIР.

Я НIКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
ХОЧ ЗИМА ПОСРIБЛИТЬ МОЇ СКРОНI.
Я ДО ВУСТ СВОЇХ НЕ ПIДНЕСУ
ВАШI НIЖНI ХОЛОДНI ДОЛОНI...

Я НIКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
ТА В ОСТАННIЙ СВIТАНОК БАГРЯНИЙ
ПОПРОХАТИ ОСТАННЄ "ПРОСТИ!"
ХОЧУ ЛИШЕ У ВАС, НЕЗРIВНЯННА...

Наталiя Антонюк