У каждого из нас свой ад и рай,
Свой потолок, своё седьмое небо,
Свой кофе по утрам и даже – чай,
И боль своя, и свой кусочек хлеба...
 

Лидия Фогель

Очень часто все думают: «Господи, мне бы так!»,
За успехом и счастьем готовые лезть на стену,
Упуская из виду один небольшой пустяк:
Ничему не завидуй, пока не узнаешь цену!
 

Любовь Козырь

Мы же опытные и тёртые,

Нас — ни замуж, ни поженить!

Одиночество – слишком твёрдое,

Чтобы надвое разделить.

⠀

Мы же знаем с тобой заранее,

Как тернист у влюблённых путь.

Как случайное возгорание

Станет пеплом когда-нибудь.

⠀

Недоверчивы, подозрительны.

Полувзрослые, а — уже.

И от этого — отвратительно

Мне становится на душе.

⠀

Мы же смелые и упёртые,

Так и будем — по одному.

Но зато мы ужасно гордые!

И ненужные. Никому.

⠀

Златенция Золотова

Коли тобі жити важко,

Самотньо і сумно у світі,

Є хтось, хто без тебе, пташко,

Не зможе і дня прожити,

У когось в думках щоночі,

Хтось вранці тебе згадає,

Ти - кара комусь і злочин,

Для когось ти - мед до чаю.

А ти ж - без теорій і практик,

Без карти на небо восьме

Летиш до нових галактик,

Будуєш свій власний космос,

Долаєш усі кордони,

Ні страху вже, ні ілюзій,

Ховаєш в руці патрони

І тилом стаєш для друзів.

І з часом приходить досвід

І зайве все відпускаєш,

Бо той, хто не може досі

Із медом прийти до чаю,

Відбуде за тебе термін,

Торкнеться хоч раз словами

І в світі, де було темно,

Світлішатиме між вами.

І в світі, де, може, й важко,

Де інколи - встати й вийти, -

Згадай, моя люба пташко,

Що ти не одна у світі...

Ілона Верхівська-Ельтек