Коли тобі жити важко,

Самотньо і сумно у світі,

Є хтось, хто без тебе, пташко,

Не зможе і дня прожити,

У когось в думках щоночі,

Хтось вранці тебе згадає,

Ти - кара комусь і злочин,

Для когось ти - мед до чаю.

А ти ж - без теорій і практик,

Без карти на небо восьме

Летиш до нових галактик,

Будуєш свій власний космос,

Долаєш усі кордони,

Ні страху вже, ні ілюзій,

Ховаєш в руці патрони

І тилом стаєш для друзів.

І з часом приходить досвід

І зайве все відпускаєш,

Бо той, хто не може досі

Із медом прийти до чаю,

Відбуде за тебе термін,

Торкнеться хоч раз словами

І в світі, де було темно,

Світлішатиме між вами.

І в світі, де, може, й важко,

Де інколи - встати й вийти, -

Згадай, моя люба пташко,

Що ти не одна у світі...

Ілона Верхівська-Ельтек