Я НІКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ
І В ДОЛИНІ ВИСОКОГО СМУТКУ
Я НАВІКИ ЗАЛИШУСЬ ОДИН,
НЕ ЗНАЙШОВШИ У НІМ ПОРЯТУНКУ.

Я НІКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
ХОЧ ЗГАДАЮ НЕ РАЗ ВАШІ ОЧІ,
І ТРЕМТІННЯ СЛЬОЗИ НА ЩОЦІ,
І ВУСТА ТІЇ НІЖНО-ДІВОЧІ.

Я НІКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ
І У ТОМУ МІЙ СУМ НЕЗБАГНЕННИЙ,
ЩО ЗУСТРІНУВШИ СОТНІ ОБЛИЧ,
НЕ ЗУСТРІНУ ОЧЕЙ Я ЗЕЛЕНИХ.

Я НІКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
НЕ ПРИТИСНУ ТЕНДІТНІЇ ПЛЕЧІ.
ЛИШ У ПАМ'ЯТІ БУДЕ ЗАВЖДИ
ТОЙ РОЖЕВИЙ ЗГАСАЮЧИЙ ВЕЧІР.

Я НІКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
ХОЧ ЗИМА ПОСРІБЛИТЬ МОЇ СКРОНІ.
Я ДО ВУСТ СВОЇХ НЕ ПІДНЕСУ
ВАШІ НІЖНІ ХОЛОДНІ ДОЛОНІ.

Я НІКОЛИ ДО ВАС НЕ ПРИЙДУ,
ТА В ОСТАННІЙ СВІТАНОК БАГРЯНИЙ
ПОПРОХАТИ ОСТАННЄ "ПРОСТИ!"
ХОЧУ ЛИШЕ У ВАС, НЕЗРІВНЯННА...

Наталія Антонюк